У вивченні української мови, достатньо уваги потрібно приділяти такій темі, як «Вставні слова». Я скомпонував групи вставних слів (конструкцій) у вигляді таблиці-малюнка, але основні поняття і терміни, відокремив від наочного матеріалу.
Традиційно, вагому роль у вивченні теми відіграє термінологія, тому почнемо з понять і визначень. Величезну кількість тлумачень вставним словам можна знайти у довідниках, підручниках, інтернет-ресурсах тощо. Я візьму термін, розміщений у посібнику для підготовки до ЗНО.
Вставними є слова (словосполучення, речення), які граматично не пов’язані з членами речення і виражають ставлення мовця до висловленого, його оцінку, характеризують спосіб оформлення думки і т. д. Вони не виступають членами речення. Вставні слова не несуть інформації, а лише певним чином оцінюють, уточнюють основне повідомлення. В усному мовленні вставні слова передаємо інтонацією, робимо паузи, а на письмі виділяємо комами: Вже почалось, мабуть, майбутнє. Оце, либонь, вже почалось (Л. Костенко).
Ніколи не є вставними словами, а тому не виділяються комами слова: адже, буквально, все-таки, водночас, до того ж, за традицією, майже, між тим, мовби, мовбито, навіть, насамперед, наче, неначе, немов, немовбито, ніби, нібито, от, особливо, приблизно, принаймні, притому, причому, тим часом, якби тощо.
Значення, властиві вставним словам, можуть виражатися й цілими реченнями. Слово нарешті (врешті, зрештою) у ролі вставного виступає лише тоді, коли вказує на порядок викладу думок або зв’язок між ними: Та й, нарешті, за віщо я маю каратись за других? (Л. Українка). Слова проте, однак (одначе) бувають вставними тільки в середині або в кінці речення: Художник не здався, одначе, й відкинув облудну містику (П. Перебийніс).
Немає коментарів:
Дописати коментар