Ольга Юліанівна Кобилянська (1863-1942) Короткий огляд.

"Вона побачила світ у далекому Карпатському закутку Північної Буковини, серед розкішної природи, яка наклала на її душу не затертий слід, наповнила вічно живою красою, спонукала до творчості...". В українську літературу прийшла з румунсько-німецького оточення... Довго боролася за те, щоб утвердитися в ній саме як "українська письменниця, вірна дочка свого народу".

 Ольга Кобилянська належить до тих митців, хто своєю творчістю увійшов в історію української літератури назавжди. Сучасне літературознавство справедливо відводить їй місце одного з перших українських авторів-модерністів, художні здобутки якого засвідчили європейський рівень української літ-ри кінця ХІХ - початку ХХ ст.

 Її називали гірською орлицею за горде серце, пишною трояндою в саду української літератури за неповторну шляхетну жіночність у змалюванні дійсності, яскраву метафоричність художнього бачення. Сама ж вона називала себе скромно й просто - 

 "робітницею свого народу".

   "Я любила народ, і люблю його до сьогоднішньої хвилі...

   Я хотіла би, щоб всі українці були орлами".

Саме так висловлювалась Ольга щодо українського народу, який для неї був найріднішим.

 Про свою національну приналежність дівчина мала уявлення від батька, бо зростала в маленькому містечку Гура-Гумора, Кімполунзького повіту, яке зараз знаходиться на території Румунії. Саме тут 27 листопада 1863 року в родині урядовця із середнім достатком Юліана Кобилянського народилася майбутня письменниця. Середовище, в якому виросла Ольга, виховувало дівчину лише для того, щоб вигідно одружитися. Вважалося, що початкової школи, трохи фортепіано, трохи "добрих манер" для дівчини вистачить.

  Розумні книжки - "трійло" (отрута), а думки про справжнє кохання - маячня. Про такі погляди тогочасного суспільства розповіла О. Кобилянська, вустами тітки Павлини, персонажа повісті "Царівна", у якій порушує проблеми становища жінки в родині й суспільстві. Саме цей твір порушує названу  проблему.

    Про повість "Царівна" свого часу писала Леся Українка: "Краса цієї повісті не так в її ідеях, як у глибокій, тонкій, логічній психології героїні Наталки. Читаючи історію думки Наталчиної, я немов бачила перед собою історію цілого нещасливого нашого інтелігентного жіноцтва".

    Творчий доробок письменниці дуже широкий, твори охоплюють різні теми тогочасного суспільства. Окрім згаданої повісті почесне місце займають творчі полотна "Людина", "Земля", "У неділю рано зілля копала...".